Випровадивши здивованого та де що наляканого розносника піци він закрив двері і похитуючись, з коробкою в руках, побрів до кімнати. Там був страшенний холод, двері на балкон були відчинені навстіж і до кімнати залітав блукаючий сніг, А. не розумів, для чого він відчиняв двері і взагалі не пам’ятав цього моменту та звертати на це увагу він не хотів. А захлопнув двері, з важкістю опустився на диван, відкрив коробку з піцою і почав її повільно та невпевненно їсти. Організм з радістю приймав їжу, хоч і на смак вона здавалась схожою на резину, але А. їв шматок за шматком. Він намагався розкласти по полицях думки, що роїлись в його голові та намалювати хоч якусь загальну картину того, що з ним відбувається. Для цього А. замкнувся в собі, поринувши у власні роздуми з головою, він ніби розчинився в часі та просторі, стан був схожий до сну, але А. не спав, його мозок активно працював, задавав питання і намагався знайти на них відповідь.
Час минав і А. не помітив, як з’їв всю піцу. Він нерухомо сидів, міцно заплющивши очі, думок про минулі подіїі вже не було, А. сидів і чекав. Чекати – це єдине що йому залишалось робить в даній ситуації. «Рип – рип, рип - рип», від цього звуку, А. прийшов в себе і двигун його думок знову завівся та запрацював. А. відчув протяги в ногах, до кімнати залітав сніг через навстіж відчинені двері балкону. – Адже я їх закривав, я точно це пам’ятаю, -- подумав А. і встав з ліжка, щоб піти і перевірити, двері, які самі по собі відкриваютсья.
А. вийшов на балкон і оглянувся «рип – рип, рип - рип», на снігу з’явились сліди, на цей раз вони були від зимогового взуття, великі відбитки людських ніг наближались до нього. А. знову стояв і дивився на сліди, що були майже біля його ніг, він чекав, що наступні відбитки будуть інші і, так як всі інші, почнуть підходити до ньго з кінця балкону, але трапилось де що не так, як він думав. «Рип – рип, рип – рип», А. різко розвернувся, так як джерело звуку знаходилось позаду нього, він подивився під ноги і побачив два сліда, того ж самого зимового взуття, що були направленні до дверей, хтось пройшов кріз нього. А. швидко вийшов з балкону і закрив за собою двері, з надією, що той хто зібрався зайти до його оселі не зможе це зробити через зачинені двері. Та він спізнився.
ID:
648015
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.03.2016 00:31:51
© дата внесення змiн: 01.03.2016 00:31:51
автор: Олексій Сонях
Вкажіть причину вашої скарги
|
