Закрию очі і неначе яв,
Не сон, не мрія – ти переді мною,
Така чарівна і така легка,
В своїй ході немовби невагомій
Смієшся – сонце тішиться тобі,
А пожартуєш – небо веселиться,
У ньому співом чується усім
Птахів чудесних незабутня пісня
Мене торкнешся – лину, ні лечу
За небокрай, в незвідану ще казку,
Де щира радість не допустить сум,
У наш палац непізнаного щастя
Не сон, не мрія, все неначе яв…
Розплющу ж очі і тебе немає,
Така чарівна і така легка,
Десь там самотньо, у світах блукає…
