Байдужість вбиває в тобі українця,
Майбутнє нащадків та гідне життя.
Катам України це тільки й потрібно,
Щоб втратив надію на власне буття.
Майдан…, та ви що? Жити стало ще гірше!
Війна…? Та далеко ж від мене вона.
Оговтайтесь, люди, прокинься, Вкраїно!
Невже не потрібна нам наша земля?
Я знаю, як важко боротись з ордою,
Але українці – незламний народ!
Ми Нація честі, бо вільні душею,
Не спи, дорогий, любий мій патріот.
Борись за квітучу, Святу Батьківщину
Та земленьку ту, що дарує вона,
За рідненьку мову свою солов’їну
І те, що Країна твоя здобула.
Де є в нас надія, там буде і воля,
Де є патріот – нескоримий наш дух.
Боротися треба – така наша доля –
Якщо хочеш жити ти далі без мук!
Олександр Кобиляков
