Він не шанує час й вбиваючи життя,
В оточені обставин стоїть на роздоріжжі,
Не знаючи хто є, згубивши своє я,
Завжди планує щось, забувши шлях до дії
Він хмурий і пустий з одвічним своїм «фе»,
Марнує биті дні, чекаючи нагоди,
Та от одна біда, вона чомусь не йде…
Глуха, чи то сліпа? Ну що вже тут поробиш?
І так ось з дня на день, вовтузиться собі,
Придумає одне, та глянувши на інше,
Дивись уже й забув чого раніш хотів,
Пояснюючи всім, що все іде на ліпше
Даремний пустоцвіт, невирваний бур’ян,
У слові «егоїст» його правдиве ім‘я,
Він не шанує час вбиваючи життя,
Нагоди вічно жде, бездарності поріддя…
