Дніпро хилить берегами
Козацькі кістки вимиває
Забули правнуки
Кого Дніпро оберігає
За Маріуполем в море
Могили опадають
Козацькі шаблі поржавілі
Ще Сірка згадають
Козаки шукали волі
Народ свій захищати
Від москалів та поляків
За Україну воювати
По наказу Катерини
В Криму воювали
Для чужої імперії
Для чужої слави
А коли рани стали лікувати
По наказу Катерини
Козаків і їх родини
В кайдани кувати
Стали козаки, що є сили
Шаблі підіймати
Не дамо ми Катерині
Країну руйнувати
В січовій церкві
Дзвони задзвонили
Вийшли капелани
І їм заборонили
Заборонили на православних
Шаблі підіймати
Киньте зброю і в неволю
Або йдіть до хати
Стали козаки
Думати та гадати
Що робити козакам
Битись чи втікати
Не годиться козакові
В неволю попадати
Підемо на Кубань
Волю там шукати
Україна зажурилась
Кріпацькою стала
Без заступників своїх
Кайдани надівала
Ой кайдани надівала
На руки і на ноги
Своїх дітей в могили
І в Сибір дороги
Забули козацькі діти
Якого вони роду
Своє обличчя загубили
Перетворили в морду
Оці люди подуріли
Стали як собаки
Лаяти на сонце
І своїх кусати
Стали москалі
Україну грабувати
Це російські землі
Собак тих навчати
Щоб мова українська
Не модною стала
Щоб бандура замовкла
А балалайка заграла
На руїнах України
Балалайка заграла
Зруйнувала церкви
Та матюкам навчала
Час пройшов, Україна
Вирішуючи долю
Кров’ю заплатила
Виборювала волю
Повернулись козаченьки
З Кубані розпинати
На свою батьківщину
Вільних убивати
З свого роду переводу
Своїх катувати
Щоб навчились москалеві
Ручку цілувати
Чому країна породила
Собачого сина
Якби знала утопила
В колисці придушила
Сонце сходить і заходить
Поміж берегами
Вставайте, хто має сили
До бою, з ворогами
Зачем плакать над разными побрехушками? Тем более сегодня. 6 апреля 2-я годовщина Луганского восстания. Тогда Донбасс встал за попранную на майдане честь всей Украины.
Из стихотворения луганской школьницы:
"Выпрямится скоро
Родненький Донбасс,
Расцветут просторы...
Не сломали нас!"
