Він прочитає його прізвище в книжках,
Але ніколи не побачить його очі.
В табличках вулиць і глибоких снах,
що турбуватимуть його лише щоночі.
Лиш в спогадах далеких оживуть
такі забуті, рідні, мужні руки,
І лиш на фотокартках обіймуть,
лишивши сам на сам у мить розпуки.
Розмиє час в уяві рідний образ,
вкраде останню крихточку надії,
Забудеться хода, постава, глос,
лиш пам*ять вітер часу не розвіє...
В майбутніх книгах буде його подвиг,
І кілька слів в підручнику історії,
але ніколи в нім не буде сповна
розкрито глибину такого горя...
