Іноді, розуміючи, чому люди
втікають від бруду
я перетворююся кленовим листом.
Падаю листопадом,
лечу серед звуків.
Забиваюсь у вікна:
за ними люди п\'ють чай
з молоком.
Потім хапаюсь за поли
осіннього вітру.
Він понесе мене в сіру блакить.
А ви, пролітаючи, бачили
полум\'я зелене?
Згодом воно червоним догорить.
Іноді, розуміючи, чому люди
втікають від бруду
я йду далеко у високу-високу траву.
Знаходжу жовтнево-сонячні грані.
Корінням в ґрунт, листям у хмари вросту.
