Ідуть-пливуть вальяжно в кабінети
Народні слуги, прихвосні нагоди,
Щоб думати про «зубожілі верстви»,
Писати «правильні і бажані» закони
Вони не сплять, мудрують повсякчасно
Кому продатися, приткнутися до кого,
Яку зловити вигоду в напастях
І як втридорога віддати іншим голос
Усе герої й вічні правдолюбці,
Свободи велетів таких ще пошукати,
Життя згорає в масках у трибуни,
Бо ж треба жити і біди не знати
І так в брехні й душевних протиріччях,
Повзуть до влади плазуни-варани,
Щоб догола укотре вже роздіти
Не будь-кого, а батьківщину-маму...
