Я лавіл многа взглядав прахожих.
Я лавіл даже тєх, хто крадун.
Но с утра, інтєрєсна, ніжданна,
Я славіл свой праклятий бадун.
Пачіму ти прішол на работу,
Вєдь тібя нє прасіл я аб етам?
І атвєтіл будун мнє каварний,
"Ти вчіра жостка дал па буфєту!".
Я ніпомню такова апщє,
Нагаваріваєш всьо, ти скатіна!
Может шота пратухла в барьщє?
"Била многа бухла с нікатінам".
Ну падумаєш, випіл мальоха,
Нє скажу, шо прям многа бухла!
"Нє пізді хоть сібє ти, Антоха!
Бо вчєра ти бухал дахуя!"
"Ти начіл красіва із віскі,
Патом наєбнул щє півка.
Хуяріл ти сігу за сігай,
Ну а послє настала пізда!"
"Смішав ти с півасіком Бейліз,
Віскарік півком запівал.
Хуяріл с гарла ти каніну,
І хочєш шоб щяс нє страдал?!"
Я больше нє пью, атвічяю!
"Багато вже раз ета слишав!"
Та ти не пізді, я сірйозна!
"Апять я тібя нє услишал".
Даю тібє зуб, вот увідіш,
Бля буду, ващє, я тібє атвічяю!
А нє, падажді, дружаня прієхал,
Давай може завтра, бо он угащяє?!
