Пает і проста Бог поезії - Тоні Сментана, прєдставляєт Вам ачірідной свой міравой шедевр:
"Матильок"
Цей стіх пасвіщяєтса усєм, хто вєріт в любофь с первава - "дам". Всєм, кто зачят в палєвих условіях. Всем тєм, кто сталкнулся с праблємой закритих аптєк в 3:00 ночі. Всєм, хто не висох у папи в трусах і кого нє праглатіла начьная бабачька возлє танка. Пріятнава прачьтєнія!
Любофь якась то діка штука,
Вєсь мозг уходіт в область таза.
Аставь міня праклята сyка,
Мнє в тібя вєріть вже нє маза.
Ніхочю я хадіть як даун,
Даріть цвіти і улибатса.
Хадіть за ручьку як є6лан,
Шоби бєсплатна пає6атса.
Аставь сібє весь етат брєд,
Я нє гатов влєзать в узду.
Нібуду я табой сагрєт,
Я буду сам ганять балду.
Ми разучіліся любіть,
Всьо напаказ, усьо публічна.
Уж лучше буду я адін,
Чєм вєріть у любофь двулічну.
Афтар пісал і какал. У ніво всьо атлічна с піщєварєнієм. Он висловліваєт агромную падяку усєм тєм, хто памог в напісанії етава стіха. А імєнна: Алєню, якій в трі чяса ночі крічал пад окнамі - "кіньтє хтота прєзік", всєм начьним работніцам, каториє дарят людям щястьє і букєт в прідачю, Дмітрію Нагієву за єво пєрєдачю "Окна", і всем тєм, хто пазнал горєчь шкуркі ат лімона! Всєм спасіба! Салам Амстердам!
