То не вигадка, не казка
І не байка неправдива,
Це колись зі мною сталось,
Люди ж кажуть, що наснилось…
Було так і то напевно,
Вже брехати вам не стану,
Звечоріло, майже темно,
Сонце втомлене ховалось,
Я ж роботу закінчивши
Йшов вечеряти додому,
Раптом звідки не візьмися
Появився перед мною,
Чи то дідо, чи то дідько,
Весь обідраний і босий,
У небачених лахміттях,
Щось белькоче,чи то просить…
Придивився я до нього,
Спаси Боже і помилуй!
Бо ж під пасмами на лобі,
Таки роги, щоб він згинув,
«Тьфу на тебе вража сила!
Хай тебе громами вкриє!», -
Прокричав і враз хреститись,
А воно так тихо, мило:
«Що ж ти синку сполошився?
Що лякаєшся даремно?
Я прийшов тебе просити,
І повір - це достеменно,
Про одну маленьку поміч,
Так дрібничка, не абищо,
Ти б не лаявся, натомість
Підійшов до мене ближче
Розкажу тобі на вухо,
Щоб не чули чужі люди», -
І таке зашепотів,
Вік ніколи не забуду...
...
ID:
679220
Рубрика: Поезія, Байка
дата надходження: 21.07.2016 00:10:11
© дата внесення змiн: 21.07.2016 00:13:34
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
