Навчи мене жити без тебе,
Щоб знову любити я вмів,
Щоб вільним птахом у небо,
Ще раз,як колись,я злетів.
Зламаєш ти мої крила,
Й нікуди я не полечу.
Ти так мене вірно любила,
Тепер же тебе я прошу.
Навчи мене жити без тебе,
Не бачити твоїх очей,
Я гоню думки злі від себе,
Не сплю я вже дев'ять ночей.
На першу ніч ти наснилась,
Й кричала:"Вставай!Веселись!"
Та потім ти різко стомилась,
Й зненацька зникла кудись.
Ти снилась і другої ночі,
І щось шепотала мені,
Я бачив твої ніжні очі,
Й здавалось,що я у тюрьмі.
На третю ніч ти так само
Прийшла і забрала в полон.
Скажи:я зробив щось погане,
Що ти так тривожиш мій сон?
Четвертої ночі ти снилась,
З тобою було щось не так:
Ти трішечки злою зробилась,
Мабуть це я винен,дурак.
І ось п'ята ніч на порозі,
І знову приходиш ти.
Струнка,ти стоїш на дорозі,
Щоб знову від мене піти.
Недовго ти будеш блукати,
На шосту ніч ти прийдеш,
Щоб все,що маєш,віддати,
Неначе востаннє живеш.
На сьому ніч потемніло,
Ти знову до мене прийшла.
Та серце у тебе згоріло,
Й померла у тебе душа.
На восьму ніч заблукаєш,
І втратиш саму себе.
Та ти ще й сама не знаєш,
Що я не відпущу тебе.
Ми разом дев'ятої ночі,
У мандри з тобою пішли.
Як добре,що мої очі
У світі твої знайшли.
Навчи мене жити без тебе.
Я знаю,що ти не навчиш.
Я з розуму сходжу без тебе,
Ти знаєш це й просто мовчиш.
