Душа людська, як скрипка в скрипаля,
То замовка, то плаче, то співає...
Можна пізнати стан душі здаля,
По тій мелодії, яку він грає.
Якщо душа затихла і мовчить,
Ніщо навкруг не бачить і не чує,
Це значить - в неї горе, щось болить,
Душа така підтримки потребує.
Коли ж смичок узори витина,
І не змовка із вечора до рання,
Це значить, що закохана вона,
І всі її мотиви про кохання,
Буває, що звучить у скрипки жаль,
Хоч, кажуть, скрипка плакати не вміє.
Плаче не скрипка, плаче сам скрипаль,
Який кохання втратив, чи надію.
В будь-яку пору: взимку, навесні...
Не треба скрипку у футляр ховати,
Мелодії веселі чи сумні
Дайте душі можливість розказати.
Пишу з надією цього вірша,
Сказати хочу тим, хто прочитає,
Що в світі не одна ще є душа,
Яка, подібну до себе, шукає.
ID:
696094
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 22.10.2016 21:54:47
© дата внесення змiн: 22.10.2016 21:54:47
автор: vasyl
Вкажіть причину вашої скарги
|