А давай придумаємо світ,
Де тебе я більше не шукаю,
Щоби все, мов, черешневий цвіт,
Забіліло ним уже до краю.
А давай зруйнуємо стіну,
Розберемо дах, щоб видно зорі,
Я тебе із пам'яті візьму,
Намалюю десь у теплім морі.
А давай так, ніби, ти лиш мій,
І ніхто не потривожить ночі,
Я іду, а ти гукаєш: "Стій!",
Заглядаю в ці бездонні очі...
А давай... І зупинився час,
Не відпущу світ цей до світанку,
Тут ще все не те, немає "Нас",
Лиш шматочок даху вже стоїть на ганку.
