Розрізаючи фарами ніч,
Освітивши намічений вектор,
Він не просто в незвіданість мчить,
Підминаючи кілометри,
Він летить і не знає страху,
Позабувши про сумнів і спокій,
Лиш би знову побачити ту,
Що чекає й що так одинока
Там без нього, вже стільки років,
«Де ти? Як ти, кохана без мене?»,-
Думка б’ється в його голові
Й виривається серце шалене
Із грудей, де палає вогонь,
Де для інших вже місця немає,
Раптом сталося… Сталося щось,
Щось кермо з рук його видирає
І земля круговертю летить,
Й навертаються сльози на очі...
«Як ж без мене кохана? Як ти?!.», -
Піднялося відлунням у зорі,
Розриваючи фарами ніч...