Всі над собою працють,
Щоб кращими стати хоч трішки,
Та ставши паном чи пані,
Їх серце пустіє як діжки!
Уже атмосфера нетая,
Інакшими люди з аються,
Не ті, що панів окружають,
А ті, що в низах самих в'ються!
Мало хто про них памятає!
Всі забувають їх труд!
Там були усі ми це знаєм,
В кінці там усі і будуть!
Гортавши сторінки з життя,
Люди про це забувають!
Та знову впавши до дна,
Згадують і пам'ятають!
Любов'ю наливаєся серце,
В очах блиск і повага,
Та знайте ніколи не було,
Щоб вийшло з "собаки сала"!