Ой як гарно біля річки! Молоді ростуть смерічки,
є калина і верба... та завелася тут біда!
То карасик десь піде, краснопірка пропаде.
То лини кудись поділись... От біда яка з'явилась!
Всі зібралися на раду. Каже щука: " Скраю сяду!
То не з'явиться... я знаю... бо ж я гострі зуби маю."
Всі повірили, бо й справді щука служить всім по-правді.
Усю ніченьку пильнує, що де є—все знає й чує!
Правда, вдень лягає спати... Треба ж їй відпочивати.
То ж ніякого гріха не помітили пока.
—Просинайтесь, рибенята! Бо пустіє ваша хата!
Проженіть гірку ту муку і всіх, хто схожий на ту щуку.
Не пускайте більше в хату хижу щуку ту зубату!
