Так тихо і сумно, все в чорних фарбах.
За вікнами сльота, тільки зсередини.
З минулого - звук , давно забутої арфи
І спогади ніжні, мило розбещені.
Не вірю ,тут були танці веселі,
Розмови приємні про країну Оз,
Флірт тихих панянок і джентельменів,
А в кутку - картинки непристойних поз.
Так тихо і сумно, не причинив двері,
Коли крадькома хтось поцупив мій скарб.
Пройшовся безшумно по коридорах артерій.
В цій війні не обійшлося без втрат.
Тепер не палац, а пустка пусткою.
Мій девіз доброти навіки закреслено.
Хатину обліплено тванню й паскудами,
А колись квітами була устелена.
Я просто забувся, не причинив двері.
Минулого помилки перелетіли в сьогодні.
Не червоні, а чорні коридори-артерії.
Стіни розвалені , сирі й холодні.
Сижу самотній, як вовк вже голодний,
Не вгамує тепер мене чай.
Стомився повторювати вголос невтомно
Мій девіз:"Не впускай! Не впускай.. "
