Годинник Хронос знов перевернув,
Й біжить пісок, не стримуючи плину.
В такому темпі дехто й не збагнув,
Що головне - це те, що ти Людина.
Життя мінливе, як осінній день,
Що ясне небо змінює на зливу.
Лиш з подихом останнім із легень
Людина дійсно знає, що було важливим.
Ти можеш мати гори із грошей,
Чи все життя шукати кращу долю.
Час бачить лиш людину із людей,
Й ніякі цінності не змінять його волю.
Історія помилку не простить,
Вона дала нам істину священну:-
Не той страшний, хто одяг забруднить,-
А той, хто забруднить в собі Людину.