Стоять у задумі верби…
«Для чого, за що війна?
Синам жити й жити треба», –
Немов з-під землі – луна.
Душа матерів сивіла,
Безсила той жах збагнуть,
І рвалась вона, й боліла,
Кляла кожен день війну.
17.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
Кожне слово доходить до сердце у цих чудових рядках. І душа стогне. І ви просто чудово зуміли передати те, що відчувають зараз мільйони. У цьому і є сила поезії. Вклоняюся вам.
Я душею розумію вірш! І також кляну війну. Хороший вірш. Прочитайте мої останні твори "Рожевий сайт ссучасної поезії" та "Останній кіборг" Дайте обєктивну оцінку. ожливо є які недоліки.