Доборолись українці,
Дотерпілась Ненька…
Гірко плаче над бідою
Матінка рідненька.
Що ж то коїться у світі,
Що життя немає..?
За що ж, люди дорогенькі,
Наш народ страждає?
На Майдані за свободу
Та за честь стояли.
Чому ж ми тоді до Ради,
Знов не тих обрали?
З крадіїв – князів зробили,
Надали їм владу,
А вони нам – ніж у спину,
Батьківщини зраду.
Подивіться – всі сміються!
Що такі терплячі...
Чому, любі українці,
Ми такі незрячі..?
Поки єдності не має
Українська хата,
Нашу землю розпинає
Проросійська «вата».
Об’єднайтеся, благаю!
Захистіть Країну!
Не робіть із України
Попіл та руїну!
Олександр Кобиляков
