Світ знов перевернувся догори –
Людська байдужість розпинає Неньку.
Нам брешуть ті, яких обрали ми,
Щоб захищати Матінку рідненьку.
Нас нищать окупанти та кати,
Останнє забирає клята влада...
Скажіть мені, а що чекали ми,
Змінивши крадія на казнокрада..?
Навіщо нам потрібен був Майдан,
Якщо до Ради знов не тих обрали?
Повірили брехливим тим словам,
Що ніби нас в Європі десь чекали.
Втомилася ріднесенька земля
Від геноциду, зради та знущання.
Болить за Неньку-Матінку душа,
За долю нашу та людські страждання.
Невже не здатні разом з вами ми
Навести лад у нашій же Країні?
Чому керують Ненькою жиди,
А ми живемо, наче у руїні?
Як жебраки, на рідній нам землі
У холуях ми ходимо постійно.
Чи може українці – це раби,
Які не здатні жити самостійно?
Прокинься, рідна Матінко моя!
Вставайте, українці, досить спати!
Важка на нас чекає боротьба,
Але катам народ наш не зламати!
Олександр Кобиляков
