Моя Україна - бідна,
Майбутнім вона безплідна,
Довіри зруйновано міст.
Правди святої - піст!
Зради - по самі вінця,
В калюжі обіцянок кільця...
Не донесе вона хрест,
Ще й власні докладують перст...
Ну що таке мовиш, поете?!
У морок звалився...Де ти ?
Жити моїй Державі
В лаврах здобутів і славі!
Віками її гвалтували,-
Щастя не далось від мами,
Та дух непоборний над світом
Летить з Кобзаря "Заповітом"!
Нікчемне насліддя у плечі
Штовхає у тьму порожнечі,
Шматують, допродують Неньку,
А в церкві - за правду святеньку!
Потискують ворогу руку,
Копаючи яму- розлуку
Для батька і матері з сином,
Мільйони скосивши аршином
Ні - ні! Добрий друже, послухай:
Відкрий свої очі і вуха -
Це виняток, прикро-болючий
Обвив її терном коючим.
Сини її, дочки- це діти,
З ними не йти, а летіти.
Ворога б"ють до загину...
Ти бачив червону калину?
Ягоди кетяг - то сльози,
Що капають в сніг і морози...
Їх - тисячі в лоні землі...
Не смій так казати мені!
Не ворог своїй я державі.
Та обранці кріпко на лаві
Жирують у часі чуми,
Забули - хто люди, хто ми!
Де віри шукати, мій Боже,
Бо ж жити без неї негоже?
А, може, твоя правда, друже...
Я трохи занадто... задуже?
Давайте помолимось, люди,
Хай прийде кінець і не буде
Ніколи війни в нашім Краю.
Він в Бога є островом раю!
Помолимось, люди, з любов"ю,
Щоб нація наша в здоров"ї
Воскресла із лиха і бід,
Очистивши свій родовід!
Давайте молитимем , люди,
Щоб нас оминали облуди,
Щоб наша розквітла Держава...
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
Болючі рядочки, але де від правди подінешся! Прекрасна кінцівка і рядки: Давайте помолимось, люди,
Хай прийде кінець і не буде
Ніколи війни в нашім Краю.
Він в Бога є островом раю!
Дуже правдиво, Надійко! Та ніби ж ми молимось Богу, чи він нас не чує, чи ми такі недолугі, що не чуємо його допомоги, а людям простим, небайдужим тривожно і боляче дуже...
