Повертайтеся, діти, в обпечену болем країну,
Повертайте, як птахи вертають щовесен назад,
Повертайте в святу і, як правду, віками нетлінну,
Та земля вам освітить під гору дорогу стократ
Повертайтеся, дочки, на рідну свою батьківщину,
Помогти її встати з натертих до крові колін,
Не з розлуки їдкої - відвідати лишень родину
Чи до рідної хати, торкнутися спогадом стін
Повертайся додому - твоїх поколінь візерунків,
Щоб мереживом впасти в свою соковиту траву.
Не міняй Україну- на найліпші у світі лаштунки,
Повертайся в нещасну, але , як ніколи живу!
