ПIСНЯ КЛОУНА
Чийсь номер скінчено – пора…
Дає дзвінок помреж.
Я разом з гуркотом відра
Вбігаю на манеж.
Міняють декорації –
Я на арені сам.
Я спотикаюсь – падаю…
Зa те, як смішно вам.
Я на арені – маска-грим
Весь з ніг до голови.
Для вас я – блазень, гаєр, мім.
А хто для мене ви,
Оті, хто платите за те,
Щоб у мені на мить
Побачити самих себе?
І це вас так смішить.
Бо я є – клоун.
Я просто клоун.
Смішний, як клоун,
Тож недарма
До колік смійтесь,
Та найсмішніше,
Що ви смієтесь над одним,
А я над усіма.
Давно вже кожен зрозумів:
Життя – великий цирк.
Смішив вас клоун, як умів.
Простіть, коли згрішив.
Довкола блазнів не злічить.
Тоді – чому б і ні?!
Всі спотикайтесь, падайте.
Які ж бо ви смішні?!