Серед тисяч життєвих доріг
Вибираємо тільки одну,
Залишаючи отчий поріг,
Йдем «у люди» життя щоб збагнуть.
І молитва матусі жива
Поспішає за нами услід.
Вона здатна творити дива –
Прихиляє до ніг цілий світ.
Щоб стежина рівніша була,
Пам'ятаймо про отчий поріг,
Жінку, котра усе віддала,
І себе, щоб Господь уберіг.
11.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Ваш вірш, пані Ганно, хочеться читати і перечитувати: мені він дуже близький. Бо я рано поїхала з дому на навчання в Кременчук. Як я сумувала і завжди на свята рвалась додому! Який він рідний був, цей батьківський поріг! А зараз тільки у снах бачу нашу хату. І згадую, згадую, бо вже нама до кого їхати. Дякую Вам за цей вірш!
Ваш вірш, пані Ганно, хочеться читати і перечитувати: мені він дуже близький. Бо я рано поїхала з дому на навчання в Кременчук. Як я сумувала і завжди на свята рвалась додому! Який він рідний був, цей батьківський поріг! А зараз тільки у снах бачу нашу хату. І згадую, згадую, бо вже нама до кого їхати. Дякую Вам за цей вірш!
