Тут є ще вона, серед драми кордонів та драматизму примітивних вулиць.
Вчить від шкільних до життєвих уроків і як важливо нізащо не гнутись.
Ступила деінде лише пару кроків - космополіт у рідному місті.
Прагне розбити життя на блоки, які обертаються в обсидіанові плити.
Не кличе з принципу по допомогу, їй в боргу бути не личить.
В п'янку закохана прозу, але інтерпретує будь-які притчі.
Коли цей вимір тисне морозом, вона з азартом зникає у власному,
Ти знайдеш її босою, під шовковим плащем, в долоні з маскою.
Гуляйте покірними грозами, нехай останній абзац допише у книзі.
Вислухай розповідь, там повз драконів пірати крадуться у тиші.
За рухами кисті простеж, проймись ніжним голосом гітарного грифу,
Вона не терпить пожеж, завдання акордів - розтопити всю кригу.
Жодних слідів на жодній із стеж, але пильнуй на природі, шукай її літом
І ти обов'язково знайдеш - посмішку дівчини, що грається світом.
