Рукою непевною креслячи лінії,
Незвичні зигзаги малює життя,
Білим по чорному, чорним по білому,
Стягує дати нитками сірими,
Миті скидаючи в небуття
Майбутнього пазли розкинуті вічністю,
Даремно шукати потрібного шмат,
Нами ніколи не будуть вже зібрані,
Всі варіації склеїнї, зліплені,
Вартість пізнання дорожче встократ
І продивляючись віхи минулого,
Я співставляю історії факти,
Із розумінням про втрату набутого,
Шукаю, знаходжу, зрештою гублюся,
У лабіринтах можливої правди
Так і незнаючи, де ж вона істина...
