З огляду на все, що сталося,
Вона ще добре тримала марку -
Усміхалася й запихалася
На корпоративах канапками.
Що було? Була смерть, і ніч вічна,
Дитячі обра́зи і вічна ніч,
І життя лише по дотичній,
І круглих, як місяць, безліч облич.
Плила містами, як ріками,
Усе в одній електричці,
Тримала пальці повіками,
Вдягалася по моді столичній.
Вона рила багато нір,
Але усі вели в нікуди,
Від постійної темряви псувався зір,
В калюжах ввижалися баракуди.
Цієї зими пересохло кілька джерел,
Не лилися сльози й не писалися рядки,
Не рятував Джеральд Дарел,
І геть не смакували канапки.
Трусилася ночами в пропасниці
Й мріяла довіку
Прокидатись шестикласницею
У перший день літніх канікул.
15.03.2018