Привіт! Як ти там, мій рідний?
Чи добре?
Чи м'які твої хмари за обрієм?
Чи чаруєш тепер, мій друже?
Святих.
Чи знайшов незвичайний небесний ритм?
Переклали ангели вірші на оди?
Або пісні?
Як приходиш у сни простягають веселку до ніг?
Чи зраділи тобі, мій любий?
Як там зустріли?
Чи для тебе зорі вчора горіли?
Чи ти скучив, хороший мій
Ні чи дуже?
Чи як у фільмі є правило все забути?
Знаєш, день сьогодні для тебе -
Свято!
Не моє. Мені лиш тобі писати
Чи там є для тебе хороші книги?
І люди...
Чи тебе, мій голубе, хто голубить?
Написав новий вірш? Напиши хоч пером
із крил.
Хай поезія робить тебе щасливим.
А що я? Я як завжди тебе читаю
Ввечері
Я як завжди тебе зберігаю в серці десь.
В нас замели сніги всі дороги, стежки
До хати
Там на небі святкують. Не давайте весні вже спати
Я от вчуся тобі ці писати невірші
- тексти
Не навчилася вчасно. Надто довгі, пусті, нестерпні
В нас так холодно й вітряно так
Без тебе
Така перша зима, таке перше небо
Ти святкуй цю поезію, мій найкращий
Свято ж
Я вітаю тебе. Я ще мрію тебе читати
Як пишу ці смішинки тобі, то тебе відчуваю
поряд
І мене надихнеш невловимим поглядом.
Божеволію я чи це мрії такі
Чи здогадки
Я вітаю тебе, мій найніжніший спогаде...
дякую
