Я нехитрі слова відпускаю на волю,
І чекаю на диво: біжу і біжу...
В час, як місяць зійде на Небеснім Престолі,
Я єдиній тобі про любов розкажу.
О красуне моя, як приємно з тобою
Підганяти події з мережками мрій,
Щоби вижити нам у життєвім двобої,
Як ніхто, ти мене підбадьорити вмій.
Я самотність свою перейду і забуду,
Стихне мука у серці, як злива вночі.
За нехитрі слова ти мене не осудиш, -
А відмову свою... краще перемовчи...