Якщо ріки світу крізь мене не пливуть
І лише вузький струмок на дні ночі гадає,
Дозволь мені, щоб я не пробуджувався кожної години,
Нехай повість про світ без мене складається.
Знаю стільки речей, скільки знаю їх тіней
Застиглих на каміннях спокійного світу,
Коли до них дотикається ріка, око їх не змінює;
Як жалісний птах муза над моїм чолом літа,
Він знає, що коли туман врешті око прикриє,
Рука кине камінь, дерево, метал, шкіру,
Віддаючи їх на поталу рікам світу.
Слово має велику силу-всім такий вираз знайомий.Цей вірш є прикладом,яку силу має "подумане",написане,передане слово.Такі мої відчуття і я радію з того, що живуть такі люди і пишуть такі слова
Льорд відповів на коментар NikitTa, 19.06.2018 - 23:50
Ми прийшли щоб написати свою сторінку повісті про світ. І щоб повість та світ покращувались, ми повинні віддавати світу все найкраще, що маємо.
Вдосконалюючи себе наперекір "изменчивому миру", вдосконалювати світ.
Моє вітання
Льорд відповів на коментар Г. Орел, 19.05.2018 - 20:40
