...Грішник,
хто журиться. А праведний - радіє.
(В. Стус)
Я - грішник. В журбі увесь.
Ти - радість в праведному слові.
Слова твої - любові вись,
Мої - із біллю в кожному рядкові.
Ця зустріч. Що то є?
Великий гріх, а чи велика зрада?
Це все наше. Чи лишень моє?
Обоє в серця не питаємо поради.
Це лиш початок. Не досить. а пора.
Все світле - зараз. В забутті отрава.
Любов"ю проростуть слова,
Хоча й болить, лиш серцем знана,
І гоїться уже, ота душевна рана,
що мною завдана колись,
нехотячи. В строк не прочитана записка
Залишилась тонким містком,
Що з"єднує і почуттями тисне...
Твій палець на губах моїх:
- Не оскверни цієї миті,
- Не лихослов. Моїй душі утіх
Дозволь доставить. Лихоліття
Недолюблених років хочу забути.
Така коротка божевільна ніч...
Сьогодні вмерти, аби лишень почути
Те слово, що чекала тридцять літ...
Не мовиш. Краще помовчи.
Я - почекаю. Сльозу притримаю.
Тебе почую. Мене ти научи
Тому забутому. Я поцілую,
Як умію... Добрі вчителі
Були у тебе. Я нагадала
Тобі твоє колишнє. На землі
Про все не знають і Боги.
Не знаю чи вони б змогли
Чекать так довго, без зневіри.
Ти - є. я все стерпіла.
Моя молитва, моя віра,
Досягне ще болючішої миті...
Як зойк душі у вірховітті
Досягне максимуму... і притихне,
Чекаючи... Тебе знайшла...
