А люди йдуть. Чи з чистою душею
Вони думки у світлий храм несуть?
Прадавній шлях освічений зорею,
Але вони за хмарами бредуть.
І чуєш в натовпі ти не слова молитви,
І бачиш не покаяну сльозу,
Не голову, що хочеться схилити,
А просто так – невиспану паству.
Той лається: «Скоріш би відсвятили»,
Той дивиться, що батюшка вдягнув,
Той в кошик свій кладе кусок м’ясини,
Той гомонить про те, що вчора втнув…
А над народом янголи літають
І моляться за кожного із нас.
Вони священний гімн життю співають,
Бо нині Наш Господь Христос Воскрес.
Стрункі свічки в молитві задрижали,
І трепет той летить у небеса.
Я, подумки, з ним руки підіймаю,
Бо так просили серце і душа.
Вода свячена їх мені скропила,
Сховала стиглі краплі грішних сліз
І бруд земних думок одразу змила,
І наче дух за мить одну підріс.
Холодний хрест цілуючи вустами,
Відчула в серці віру і любов,
Що спалахнули чистими вогнями,
Даруючи надію і добро.
Йдучи додому тихою ходою,
Благоговійну думку я несла,
Що дім скроплю свяченою водою
В ім’я святого Духа, Сина і Отця.
А світ займався сонцем пломенистим,
Й птахи співали радісно псалми.
І стало на душі так світло й чисто,
Немов прощенна Богом і людьми.
З Святами Великодними Вас. Христос Воскрес
