Чого ти круче не мовчиш?
Чому не даш мені поспати?
Чи то з переляку кричиш?
Чи може хочеш щось сказати?
Кружляєш наді мною чом?
Крилом навіщо б'єш даремно?
Пощо полохаєш цей сон,
Коли світанок шепче ледве:
"Проснись... Проснися сину мій...
Пора... Пора уже до праці...
Ранковим променям зорі,
На зміну сонце виринає,
Щоб дарувати новий день..."
Я ж через сон усе питаю:
"Чого ти птахо не мовчиш?
Чому не даш іще поспати?"
Прокинься сину мій!
