Вдивлятись зачаровано у ніч
І збившись з ліку, рахувати зорі
Та тішитись, що цятки золоті
Так мерехтять до тебе, наче мовлять
Про щось казкове й вічності своїй,
Несуть послання із світів далеких...
Вдивлятись, у полоні власних мрій,
Закохуючись в українське небо...
Чекаючи, діждатися світанку,
Вклонитись сонцю і своїй землі,
Вступити в трав барвисту вишиванку,
Змочивши ноги, бігти по росі
Й вдихати ранок, й відчувати щастя,
Торкатись цвіту, бачити весну,
В її мелодії із втіхою пізнати,
Настільки рідну, неземну красу,
Такої ніжної моєї України...
