О, весно моя - чарівнá пора!
Колиско мрій і джерело натхнення!
Предвіснице, вже справжнього тепла,
Тобі одній, від всього мого серця,
Велика вдячність та рядки зізнань,
В палкій любові і захопленні тобою,
Лиш ти одна з-під криги возвела,
Палац цвітіння, розтопивши вкотре,
Холодні мури довгої зими,
Подарувавши радість і надію...
Хіба ж забути? Як дзюрчать струмки,
Як перші трави ніжно зеленіють
Та квітне пролісок і тягнеться у вись,
Всміхається промінням миле сонце...
А щебетання невгамовних птиць,
Що повернулися із вирію додому?
Невже забудемо пробудження садів,
Бурління рік, в нестримності потоків,
Духмяність цвіту, перші спроби бджіл,
Хруща гудіння, солов'їні ноти?
Я не забуду..! Й з вдячністю тобі,
Ввійду вже завтра, в володіння літа...
