Від вихідних до вихідних, від сесії до сесії
Крізь довгі й смутні місяці і хаос нескінченний
Так безтурботно й весело тягнулись наші дні.
Ми намагались жити в кайф, драйвово й без депресії
І легко оминаючи страшний тягар буденний
Шукали вперто й ненаситно істину в вині,
Постійно й наполегливо відвідували секцію
Із марнування часу і співали під гітару
На повну викладаючись рокових пісень.
Не соромно зізнатися: нудні й повчальні лекції,
І навіть модульні роботи, й сонні семінари
Спокійно ми прогулювали кожен божий день.
Тепер одне питаннячко засіло у свідомості:
Куди й до чого ми дійшли навчаючись два роки?
Чому колись такий яскравий і прекрасний світ
Втонув в холодній, не просвітній й темній невідомості?
Чому швиденько й непомітно чорне і глибоке
Суспільне море тягне нас в безодню, мов магніт?
