Літо прискакало на коні,
Й душа розквітла, наче на світанку,
Співають серенади солов'ї
І щастя, ось воно, на ганку.
Здається, все у мене є,
І нарікати на життя нема причини,
Коли ж сміється серденько моє,
Говорять - сміх той без причини.
Нехай сміється, лиш би не ридало.
Нехай спочине від туги і болі.
Повірте, лиха йому вистачало,
Має добрий причухан від долі.
Тільки ж людям тим не зрозуміти,
В кожного в житті своя дорога,
Й долю, як би не хотілось, не змінити,
Є одна надія лиш - на Бога.