Доглядала Ведмедиця своє Ведмежатко.
Все чесала йому шубку та гладила лапки.
Цілувала його ніжно у мордочку файну.
Вже й виросло... Ведмедиця має дяку гарну.
Каже Ведмежа, що в неї шуба вже немодна.
Що сама вона негарна та ще й непроворна.
Що на люди виводити таку сором... Годі!
Нехай краще бур'ян поле в своєму городі.
А Ведмежа не працює, бо ж воно є файне.
По курортах, в ресторанах...
Життя в нього гарне!
Працювала Ведмедиця, про Ведмежа дбала.
Хоч не дуже в неї густо, та все ж назбирала
грошенят вона чимало... От хто така мати!
Правда, не на довго стане, якщо так гуляти.
А що далі?.. Задумайтесь, татусі та мами!
Гірко вам тепер ведеться... А що буде далі?
