У спробі все розрізати навпіл
Ти Пі число сховай в собі допіру,
Як бедрика, чи мрію ювеліра,
Як ту красу, що держить суходіл,
Де в цифрах вир сухих коловорот,
Відтінків жовтих ніжно-золотого
У силі набутого напівслова
Надміру впертого, сягнувшого висот!
Весна летить крізь час на крилах бджіл!
Пилок, як цукор на губі пошерхлій.
Що має рацію серед словес і стріл?-
Хіба що золото мовчання в тиші зверхній
Над дахом темним власної тюрми,
Де кожен, наче недолугий бранець
Ще квапиться утнути кращий танець
Перед початком першої сурми…
