Немає казки. Слів нема. В мені чогось бракує знову
Ненамальована душа чекає пензля молодого
Ген небосхилом тане час і я шукаю порятунок
Між хмар солодких грає день- найвищий сорт, перший гатунок
А я стою і день мина і на розпутті між стежками
Голубить росами трава і вітер грає, грає, грає
Усе пройде, усе мина. Лиш час не залікує рани
Померло все, а та душа як не було, так і не стало
