Візьми... Візьми мене, в полон
Своїх очей... О, моя згубо!
Й не відпускай.... Та не боронь
Лишатись в чарах твоїх... Люба!
Візьми... І міцно так, тримай,
У тій неволі щастя квітне...
Даруй цілунки і кохай,
Кохай нестямно, щоби зміг я
Віддати все своє тепло,
Весь жар палаючого серця
Тому чуттю, що все ж звело
Палац любові й озоветься,
Крізь череду майбутніх літ,
Що з нами, знаю, завжди буде...
Візьми ж... Візьми мене, в полон
Своїх очей... О, моя згубо!