Спочатку Крим.. Зараз Схід.
Вона живе тут...А він зайда...
Був коханим...Тепер,- ніхто.
О К У П А Н Т ...
З того краю, де дощ та тумани
Рідний голос в мобілу дійшов,-
Все… Забудь… Не буди в серці рани,-
Тим чуттям не розквітнути знов…
Вони зраджені, горем побиті…
Не метайся… Вже пізно… Повір,-
Мої очі теж слізьми умиті,
А душа,- як підстрелений звір…
Росіянин ти,- я ж українка,
Ти любив мене, я тебе - теж...
Твій калаш все згубив,- бо я жінка,-
Чуття правди у мене без меж...
Ми не раз говорили з тобою,-
Як загарбники йдете сюди...
Ми ж народжуєм - не для розбою,-
Лиш для захисту нас від біди...
Ваша ж правда,- вона для дебілів,-
Гнів та розбрат твій сіє калаш....
Твої руки мені вже не милі,
І твій подих - мов затхлий Сиваш.
Голос той доліта мов з безодні,-
В скроні б'ється бунтуюча кров…
Ллють дощі… Безнадійні… Холодні…
Мов оплакують згаслу любов…
