Чого ти горлице не спиш?
Чому вдивляєшся у обрій?
Чи може диво-небосхил,
Манить і кличе за собою?
Чи тихо й ніжно шепче щось,
Про твої мрії і жадання?
Зове кудись за горизонт,
Ласкає давні сподівання
Й чарує спокоєм своїм...
Останніх променів багрянцем
Малює казку, де б змогли
Кружитись легко, в колі танцю,
Твої фантазії... І все...
Усе, що так того чекаєш,
Збулось нарешті би уже,
Коли лишень ти побажаєш...
Такий чудесний небосхил,
Манить і кличе за собою,
Даремно горлиця не спить,
Кудись летить... Шукає обрій....
