А у небі хмари отарами,
Йдуть по сині вівцями білими,
Вітер-молодець добре дбає їх,
Водить над полями та ріками,
Не минає й гори високії,
Степ, ліси і море глибокеє,
Промінцями теплими гріється
Та із ясним сонечком тішиться,
Коли ж те піде, заховається
І над світом станеться ніченька,
Між зірок сховає отари він
Й помандрує, в гості до місяця...