Нічка випустила зорі,
Вкривши сяйвом темне небо,
А між ними, як по морі,
Місяць-човник ходить легко,
Там загляне, у віконце,
Десь підслухає розмову,
Що кохання томно шепче,
Як малечі колискову,
Наспівала тихо матір,
Як у Господа благає,
Щастя, долю дарувати
Та в молитві не змовкає
Й просить милості у нього,
Для дитинки і родини,
Та й ще слізно... Слізно молить,
Про спасіння України...
А по небу місяць-човник,
Ходить легко, як по морі,
Вкривши сяйвом теє небо,
Нічка випустила зорі...