Коли ніч на чолі сутеніє
Спомини народжує тьмяні
Пульс у скронях ледве-ледве тліє
Бачу клятви вічні, на крові.
Неньки непорушнії солдати
Промайнуть спокоєм у очах
І стоїть жовто-блакитний натовп
Помста глушить перед смертю страх.
Коли крик ворожий обірвався
Коли ворог до землі припав
З черепа роблю хмільную чашу
Як мій предок, давній скіфський цар.
