Про головне...
Нам восьме березня не треба,
Ти кожний день в душі живеш,
Далека, тепла моя Гебо,-
За сто земель – а обіймеш,
Притулишся гарячим тілом,-
І губи в губи – лоскіт вій,-
Усе заграло, обімліло,
Не мліє лише хід подій!..
Бо цілувати ти умієш…
Збиваєш подих…В скроні - кров…
Ось дотик…Ще… Диханням вієш,-
Цілунки!..Руки...Очі!..Знов!..
Вже захмелілі – п’єм кохання…
Тіла тріпочуть… Стогін…Пік!!.
І тихий шепіт… І зізнання…
Де ж Купідон?.. Немає… Зник…
Будь 
Якщо не мемуари, козаче Яге... 
