Малюнок осінь виткала в діброві,
Мелодією скріплений октав,
На листя жовте, впали краплі крові –
Так журавлів у небі клен вітав.
Ген небо розляглося пеленою,
Вплелося сірим смутком у хмарки,
Й картина ця здається неземною.
Милуюсь нею вкотре залюбки.
А там, о Боже, рай, святий, та й годі:
На шатах – злота дивна пектораль,
І птах собі знайшов якраз нагоду –
Мелодію, осінню теж заграв.
19.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Це точно ви вiдзначили, що в осенi особлива, неповторна мелодiя, ще й привертае вона велику увагу таким багатством найрiзноманiтнiших кольорiв.
Тiльки от у вас у 9 рядку слово "тай" разом, а набагато правильнiше буде окремо - "та й". Ну, згадайте ж, ще у вiдомiй пiснi звучить: "Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю".
Це точно ви вiдзначили, що в осенi особлива, неповторна мелодiя, ще й привертае вона велику увагу таким багатством найрiзноманiтнiших кольорiв.
